Ринок venture secondaries сягнув 112 мільярдів доларів лише за перший квартал 2026 року. За останні дванадцять місяців, до другого кварталу включно, PitchBook рахує вже 121,7 мільярда. А вузьким місцем цього ринку залишається не оцінка частки, а швидкість закриття угоди.

Кількість SPV на платформі Sydecar зросла на 682% з 2023 року, капітал у цих SPV виріс на 1340%. Люди масово йдуть у структуру SPV саме тому, що вона обіцяє закрити угоду за два-три тижні замість шести-восьми при прямій купівлі частки. Але обіцянка і виконання це різні речі, коли учасники сидять у різних юрисдикціях.

Типовий сценарій: ангел-інвестор із Варшави продає частку в SPV, яка тримає акції пізньостадійного fintech-стартапу зі США. Покупець на цю частку сидить у Сінгапурі. Гроші йдуть через банк-кореспондент, і той банк вимагає форму W-9 або W-8BEN від кожного учасника SPV окремо. Якщо хоч один документ не підготовлений заздалегідь, переказ зависає на тиждень-два просто на етапі комплаєнсу, а не через розбіжність у ціні.

Структура платежу додає другий шар ризику. Типова secondary-угода передбачає 50-80% суми при закритті і решту через 12-24 місяці, часто під ескроу чи performance-гейти. Коли перший транш застряг у банку-кореспонденті на два тижні, продавець починає сумніватись у покупці, а покупець у надійності всієї конструкції. PitchBook прямо фіксує цю проблему: шари SPV всередині SPV створюють додаткові точки затримки і непрозорості, а Anthropic цього року вже показав, як SPV-угода може бути анульована одним рішенням компанії-емітента.

Для фаундера, інвестора чи секондарі-брокера, що веде таку угоду, головне питання не в тому, чи вигідна ціна. Воно в тому, чи обидві сторони вже верифіковані і чи треба знову проходити KYC-коло через черговий банк. У VIR.GROUP ми розв'язуємо саме цей вузол через вбудований гаманець для угод. Обидві сторони, що вже верифіковані на платформі, закривають перший транш напряму, без черги банків-кореспондентів і без повторного збору W-8BEN на кожному переказі. Гроші рухаються між рахунками учасників угоди на платформі, а не крізь ланцюжок посередників, де кожна ланка додає день-два і свій комплаєнс-чек.

Для продавця частки це означає, що він отримує підтверджений транш за дні, а не тижні, і бачить верифікований профіль покупця ще до того, як погодив умови. Для покупця це означає менший контрагентський ризик: гроші не застрягають між двома банками, де ніхто не бере відповідальність за затримку. Для аналітика чи брокера, що супроводжує угоду, це означає один журнал транзакцій замість трьох різних банківських довідок від трьох юрисдикцій.

Ринок secondaries росте швидше за здатність традиційної банківської інфраструктури його обслуговувати. Хто з вас в останні три місяці реально чекав розрахунок по secondary-угоді довше двох тижнів через банк-кореспондент, і що в цей момент сказав контрагент?